Ще не встигли прийти свята як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща.На базі Українсько-туркменського культурно-освітнього центру продовжує роботу кінолекторій для іноземних студентів. 19 січня студенти із Туркменістану переглядали фільм «Українські традиції на Водохреща».
Історія свята
Приготування до Водохреща починається з вечора напередодні, на який припадала друга свята вечеря – так звана голодна кутя. Українці вірили, що опівночі перед Водохрещем вода в ріках хвилюється. Дехто посеред ночі йшов подивитись на це явище. А ще краще було набрати цієї води й заховати за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
У православній традиції вважається, що вода набуває цілющих властивостей. Дівчата наливали воду у миску, кидали туди намисто або кетяг калини і вмивались – щоб бути вродливими. Воду давали й худобі, щоб хвороб не боялась.
Існували й забобони. Кажуть, що в момент, коли священик занурює хрест у воду, всі чорти вистрибують з річки і залишаються на землі до того часу, аж поки хтось не прийде на річку прати білизну. Тож жінки намагались не робити цього хоча б тиждень, щоб чорти добряче померзли.